невмілий

невмілий
1) (який не має достатнього вміння; зроблений без уміння), невправний, недотепний; некваліфікований, неграмотний, безграмотний (про фахівця з якої-н. галузі, його роботу / її висліди); безрукий (невмілий, незграбний у роботі)
Пор. недосвідчений
2) знач. ім. — про людину, яка не вміє робити що-н.), невмійко, недотепа
3) див. незграбний 2)

Словник синонімів української мови. 2014.

Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "невмілий" в других словарях:

  • невмілий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • невмілий — неумі/лий, а, е. 1) Неповороткий, незграбний у рухах. || Який не має достатнього уміння, досвіду. || Який не дістав навиків, не вміє робити що небудь. || у знач. ім. невмі/лий, лого, ч. Той, хто не вміє робити що небудь. 2) Зроблений без уміння …   Український тлумачний словник

  • невмілість — неумі/лість, лості, ж. Властивість за знач. невмілий, неумілий …   Український тлумачний словник

  • невміло — неумі/ло. Присл. до невмілий, неумілий …   Український тлумачний словник

  • неумілий — див. невмілий …   Український тлумачний словник

  • недосвідчений — (який не має достатнього досвіду, знань, потрібних у чому н.), неспокушений; непідготовлений, непідготований, ненавчений (який не здобув потрібних знань, належної підготовки для чого н.); небувалий, небитий (який не має життєвого досвіду, не… …   Словник синонімів української мови

  • безкебетний — а, е, діал. Невмілий, нездатний …   Український тлумачний словник

  • безрукий — а, е. Який не має руки або рук, втратив руку (руки). || у знач. ім. безру/кий, кого, ч. Той, хто не має руки або рук. || перен. Невмілий, невправний, який не в змозі щось полагодити, зібрати і т. ін …   Український тлумачний словник

  • кволий — а, е. 1) Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. || Який утратив силу через хворобу, втому тощо; слабий, безсилий, немічний. || Неміцний, слабкий (про здоров я). || Який погано росте; негустий, невисокий, прив ялий (про… …   Український тлумачний словник

  • невправний — а, е. 1) Якому не властива вправність, спритність; незграбний. 2) Який погано, без уміння виконує що небудь; невмілий. || У якого немає навиків робити що небудь добре й швидко. 3) Зробл. без уміння, вправності, майстерності …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»